|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Клімт вибрав для пейзажу замку краєвид із містків прилеглої до вілли човнової пристані, звідки за водною гладдю озера Аттерзе, яка відбивала берег, через високі пірамідальні тополі проглядав кубічний фасад Каммера. Художник сконструював околиці замку на пейзажі без урахування реального простору: впізнавана церковна дзвіниця, що височіє на пейзажі поряд із замком, насправді розташована в Зевальгені, її від замку відокремлює дистанція близько восьми сотень метрів по воді, що художник приховує безконтурним зображенням лісів і накладенням сюжетних мотивів. За допомогою картонного "видошукача" власного винаходу, підзорної труби і театрального бінокля Клімт, який перебував на пристані, немов би препарував видимий оком ландшафт на окремі зони, а потім зібрав його в новій схемі. Система прямокутників і квадратів створює на по-клімтівськи атмосферному імпресіоністському моментальному знімку враження гармонійної тиші та стабілізує композицію пейзажу, площину якого поділено між озером і берегом. Піднята лінія горизонту, відсутність тіней, паралельність і силуетність зображення в поєднанні з тонкою технікою нанесення фарб у мізерній палітрі відтінків зеленого, охри і білого дали змогу художникові домогтися в картині максимально високого рівня "площинності" зображення за збереження реалістично-ілюзіоністського сюжету пейзажу. Пейзаж "Замок на воді" вперше демонструвався публіці на Віденській художній виставці 1909 року, у відгуках з якої пейзаж був названий "головним і блискучим твором". У 1910 році пейзаж брав участь у виставці Спілки чесько-німецьких художників у Празі, де його викупили в автора.