Репродукція картини Соняшники Густав Клімт на полотні 30х30

Клімт помістив соняшник на тлі щільного квітучого килима, що підноситься на широкому п'єдесталі з лугових квітів, близько до переднього краю картини так, щоб він займав усю її центральну частину. Наближений до глядача компактний задній план надає соняшнику додаткової монументальності. Крім незвичайної композиції Клімт застосовує нову для себе мальовничу техніку: темні фарби насичених зелених і червоних відтінків нанесені густо і перекривають одна одну, квітки оформляються не одним рухом руки, а кількома мазками. Художній критик Людвіг Хевеші із захопленням описував "олюднення" рослини в "Соняшнику": "Звичайний соняшник, який Клімт висадив у квітковий безлад, стоїть як закохана фея, чиї зеленувато-сіруваті шати спадають у пристрасному тремтінні. Обличчя соняшника, таке таємничо темне у вінку світлих жовто-золотих променів, воно таїть у собі щось містичне для художника, можна сказати, космічне . У природі відбувається щось нове , щойно з'являється Клімт". Жіночний образ рослини навіює асоціацію із серією знімків подруги художника Емілії Флеге в широких строкатих реформених сукнях власного крою, зробленою самим Клімтом у Літцльберзі 1906 року. На думку Т. Наттера, на "Соняшнику", а також на пейзажах "Селянський сад" і "Селянський сад із соняшниками" зображено саму Емілію Фльоге.