|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Тема картини є однією з основних в історії класичного мистецтва. Вона сягає ідей античної естетики, викладених у діалозі Платона "Бенкет" (385-380 рр. до н. е.). Суть зводиться до того, що на світі існують два види любові, поєднані в образі Ерота. "Усі ми знаємо, - ідеться в діалозі, - що немає Афродіти без Ерота... але якщо Афродіти дві, то й Еротів має бути два". Перша з Афродіт - "Старша, що без матері, донька Урана, яку ми й називаємо тому небесною, і молодша, донька Діони і Зевса, яку ми іменуємо вульгарною". Небесна любов - це любов до прекрасного, мудрості та філософії. На землі вона проявляється як любов до чоловіка. Низинною, винятково заради продовження роду, у стародавній Елладі називали любов до жінки. Про роздільне шанування Афродіти Уранії (Небесної) та Афродіти Пандемос (Всенародної) згадують Геродот, Ксенофонт, Павсаній. Римський оратор і письменник Цицерон у трактаті "Про природу богів" (46-44 рр. до н. е.) називає чотирьох Афродіт (III, 23, 59).